|
Кількість
|
Вартість
|
||
|
|
|||
Автор: Майкл Віллард
Видавництво: Саміт-книга
Мова видання: Українська
Рік видання: 2014
ISBN: 978-617-661-061-8
Обкладинка: М'яка матова
Кількість сторінок: 200
Формат: 145 x 215 мм
Уривок із книги:
"...Одного ранку Верховний Президент Борис Лазернович встав зі свого великого ліжка під білим мереживним балдахіном з прикрою проблемою. Йшов дев'ятий рік його правління і за всіма ознаками видавалося, що він буде останнім. Насамперед, так приписувала конституція, але гірше було те, що з такою популярністю, як зараз, його переміг би й плюшевий ведмедик.
Втім, жодна з цих перешкод не становила проблеми для президентської партії, що, як на сміх, називалася Народний Рух. Окремі представники народу справді траплялися в партії, та всі вони як один пересувалися на "Бентлі", "БМВ" і "Мазераті".
Щодо конституції, це було легко виправити. Свято Дня Конституції означало для натовпу не більше, ніж, скажімо, якийсь уявний Національний День Зміни Білизни. Основний закон міняли так часто, що навіть урядова друкарня не встигала відстежити всі редакції, зміни й додавання. Це була комедія.
Що ж до популярності, ця проблема також піддавалася розв'язанню. Верховний Президент Лазернович раніше вже двічі змагався з більш рейтинговим кандидатом і перемагав. Спершу він застосував адміністративний ресурс свого попередника, який був дуже зацікавлений в результаті; і фактично вкрав вибори – принаймні на короткий час.
Напад люті, який нечасто трапляється у миролюбних юренських виборців, вивів тисячі людей на головні площі Кіліба та інших великих міст країни протестувати проти сфальшованих результатів. Міжнародні журналісти злетілися до Юренії наче бджоли на мед, і зі столиць іноземних держав пролунали засудження.
Нові вибори були призначені й проведені з передбачуваним результатом. Відтак до влади прийшов може найневдатніший тандем у світовій історії: безпорадний президент (титул "верховний" пізніше додав Лазернович) і гарненька жінка прем'єр-міністр, несамовито амбітна пані, яка пізніше стала відома, як "Олійна принцеса".
Комбінація була такою вибухонебезпечною, що уряд упав у повний ступор. Щоправда високоповажні вороги, ворохобніші за подружжя лайливої дружини та ревного чоловіка, наглядали принаймні за тим, щоб зберігалась порівняно вільна преса і свобода висловлювань.
Але юренці були, цілком зрозуміло, розчаровані. Добробуту вони прагнули більше, ніж свободи слова, і казали, що в уряді зібралися самі бевзі. Весь свій напівреволюційний досвід юренці описували старим прислів'ям "жодна добра справа не лишається безкарною". Ці події в зародку придушили революційний запал юренців і вони впали у сплячку..."


